Книга , після прочитання якої довгий час не можеш прийти до тями - настільки сильно і вражаюче написаний цей роман. Навіть не хочеться починати читати інший твір. У романі йдеться про поляків, яких у 1940 році із західних областей України депортували до Сибіру, як ці "спецпереселенці" їхали більше двох тижнів у потязі зі своїми дітьми, зазнаючи холоду і голоду. Дехто не витримував цієї дороги. Коли люди приїхали до Сибіру, то в них не було ні теплого одягу ні їжі. Багато дітей загинуло від лютих морозів поки їхали до табору праці. Там сім'ї жили в нелюдських умовах, у злиднях та приниженнях, їх косили хвороби та голод. Багато дітей втратили своїх батьків, батьки поховали дітей. Скільки могилок залишилося в безкрайніх просторах Сибіру! Незважаючи на це, люди цінували життя, цінували один одного та свою Батьківщину, якою марили. Багато поляків не змогли повернутися через 6 років додому через різні обставини. Тому зараз Сибір населений людьми різних національностей. Хто знає, можливо там і нині проживають наші далекі предки? Майстерно автор описує також красу далекої тайги. Коли читаєш - ніби живеш там із цими людьми. Дуже сильна книга, від якої неможливо відірватися від першої і до останньої сторінки.
