Хто не шанує видатних людей свого народу,
той сам не вартий пошани. М.Рильський
Т. Г. ШЕВЧЕНКО І ЧЕРНІГІВЩИНА
Віртуальна екскурсія
Мета: ознайомити учнів із новими сторінками біографії поета; виховувати гордість за свій народ; любов до рідного краю; розвивати бажання більше дізнаватися про Чернігівщину та Україну.
Обладнання: книжкова виставка, музичний центр, диск з піснями на слова поета, виставка ілюстрацій та фотографій, пов'язаних з перебуванням
Т. Г. Шевченка в названих містах та селах Чернігівщини.
Т. Г. Шевченка в названих містах та селах Чернігівщини.
ХІД ЗАХОДУ
Вчитель. Світова культура знає чимало прикладів того, як одна людина виявляла свій талант у різних видах мистецтва.
Серед українських письменників слід відзначити живописні роботи В.Винниченка (понад сто картин), які виставлялися ще за життя письменника в Парижі. Малювали М.Коцюбинський, І.С.Нечуй-Левицький, Леся Українка, Б.Лепкий, Панас Мирний, П.Тичина та ін. Та вершин малярського мистецтва досягнув тільки Тарас Шевченко. Саме його творчою долею опікувалися дві музи.
Тарас Шевченко був професійним художником, малюванням він заробляв і на хліб насущний, і досяг вершин живописного мистецтва. Цю музу поет називав «пречистою, святою». Вона ще з дитинства спонукала його «хрестами і візерунками з квітками» обводити «листочки» в маленькій книжечці й списувати Г.Сковороду. А потім перемальовувати картини, що прикрашали панські покої Енгельгардта.
Ця муза-покликання привела спочатку майбутнього художника в науку до «живописних справ майстра» Ширяєва, а потім – у зали Петербурзької Академії мистецтв, до майстерні великого Карла Брюллова. Саме завдячуючи цій музі, поет здобув «святую волю». Це покликання художника Тарас називав благородною частиною свого бідного існування. До суворих життєвих випробувань привела його друга – муза поезії. Але саме вона й дала йому вічну славу.
Поетична спадщина Т.Шевченка налічує понад 240 творів, а мистецька – майже 1200 робіт.
Пощастило нашому краю – Чернігівщина дуже тісно вплелася в життя і творчість Т. Г. Шевченка. Уперше її землями Тарас проїхав п'ятнадцятирічним хлопчаком, коли у складі челяді супроводжував свого пана П. В. Енгельгардта до Вільно. Маршрут був довгим і проліг через Сираї, Козелець, Лемеші, Кіпті, Чемер, Красилівку, Красне, Іванівку, Количівку, Чернігів...
Узагалі ж на Чернігівщині понад тридцять населених пунктів, у яких бував Шевченко в 1829, 1843, 1845, 1846, 1847,1859 роках. Через наш край везли Кобзареву труну до Канева.
Сьогодні ми візьмемо літературну карту і подорожуватимемо місцями нашої області, у яких бував Шевченко, згадаємо постаті друзів і знайомих Кобзаря з нашого краю.
Вчитель. Сьгодні ми вирушимо в подорож Шевченківськими місцями Чернігівщини, але для поїздки треба придбати квитки. Отже, щоб їх отримати ви повинні виконати завдання
Кросворд
1. «Вітер з гаєм розмовляє, ... (шепче) з осокою».
2. «Поплив човен в синє ... (море)».
3. «Пливе човен по Дунаю один за ... (водою)».
4. «Пливе ... (човен) води повен».
5. «Садок ... (вишневий) коло хати».
6. «Сім'я вечеря коло хати, ... (вечірня) зіронька встає».
7. «А мати хоче научати, так ... (соловейко) не дає».
8. «Поклала мати коло хати маленьких ... (діточок) своїх».
(Ключове слово: Шевченко.)
Гра «Мікрофон»
‑ Ким є Шевченко для України? (Т.Шевченко – великий поет і художник, національний геній)
‑ Як його називають у народі, чому? (Кобзарем, за назвою головної книги його віршів. Як кобзар піснями, так поет своїми поезіями уславив український народ)
‑ Де і в якій сім'ї народився Тарас? (У селі Моринцях, нині це Черкаська область, у кріпацькій сім’ї)
‑ Хто допоміг поетові визволитися з кріпацтва? (Видатні діячі культури В.Жуковський, К.Брюллов, Є.Гребінка)
‑ Чому царський уряд заарештував Т.Шевченка і заслав на солдатську муштру в казахські степи? (За написання віршів, які пробуджували національну гідність українців, закликали до боротьби за волю)
‑ Де поховано Т.Шевченка? (У Каневі, на Тарасовій (раніше Чернечій) горі, за поетовим заповітом)
‑ Як Україна вшановує пам'ять Т.Шевченка? (В Україні видаються твори поета, створено численні музеї, його іменем названо вулиці, театри, установи, йому споруджено багато пам'ятників, щорічно відзначаються Шевченківські дні тощо)
‑ Коли народився Т.Шевченко? (9 березня 1814 року)
‑ У якому році поета викупили з кріпацтва? (У 1838 році)
‑ Коли помер великий Кобзар? (10 березня 1861 року.)
Гра «Дерево життя і творчості Т.Шевченка»
Вчитель називає роки і дати, а діти відповідають і прикріплюють до «дерева життя» листочки
з правильними відповідями)
9 березня 1814 року (Народився Т.Шевченко)
22 квітня 1838 року (Був викуплений із кріпацтва)
1838 р. (Вступив до Академії мистецтв)
1840 р. (Вийшов у світ «Кобзар»)
1843 р. (Поет повернувся в Україну)
1845 р. (Закінчив Академію мистецтв)
1847 р. (Арешт поета, заслання)
1858 р. (Друзі домоглися звільнення й повернення поета із заслання)
10 березня 1861 р. (Т.Г.Шевченко помер)
Молодці! Гарно впоралися із завданнями. Отже, прямуємо Чернігівщиною.
Виїхавши з Городні, ми побуваємо в Чернігові, Ніжині, Прилуках, Линовиці, Дігтярях, Сокиринцях, Ічні, Іваниці, Білоричиці, Марківцях, Козельці, Лемешах, Батурині, Оленівці, Седневі, Качанівці, Любечі, Іржавці та інших населених пунктах. Їдьмо!
Показ презентації
Шевченко бував на Чернігівщині 3 рази (3 слайд)
Село Бігач
Тут Шевченко перебував кілька днів 1846 року і у квітні 1847 року. Виїжджав до Миколи Івановича Кейкуатова, з яким познайомився в 1843 році у Рєпніних, «щоб малювати замовлені портрети. Виконав олійний портрет Кейкуатової та малюнок олівцем «Діти Кейкуатових». Часто зустрічаючись з кріпаками, розмовляв з ними. Виїхав митець звідти, як розповідають старожили села, довідавшись про жорстоке поводження князя Кейкуатова з кріпаками.
Місто Батурин
У 1843 році Т. Г. Шевченко вперше відвідав Батурин, де відвідав територію цитаделі Батуринської фортеці. Тут колись стояла корчма, в якій зупинявся великий український поет (див. додаток 5). У творчій спадщині Тараса Григоровича знайшла відбиток батуринська трагедія 1708 року. Під враженням побаченого і почутого він створив поему «Великий льох» (зачитує уривок).
Місто Борзна
Пам'ятник Шевченку в центрі Борзни, меморіальна дошка на будинку, що колись належав поміщикові В. М. Білозерському, у якого зупинявся поет, вулиця і школа, що носять ім'я Шевченка, завжди будуть нагадувати про перебування Великого Кобзаря в цьому місті. У Борзні Шевченко міг, очевидно, побувати ще в 1843 році, коли подорожував Чернігівщиною й особисто познайомився з поетом Віктором Забілою. Про можливе перебування Тараса Григоровича в Борзні натяком сказано у віршованому посланні Віктора Забіли до поета, написаному близько 20 червня 1844 року:
За що ти лаєшся, Тарасу,
Що не знайшов в Борзні припасу,
Якого ти тоді бажав?
Приїхавши в Борзну на початку 1847 року, Шевченко виїжджав на хутір Кукуріківщину до Віктора Забіли, малював портрети Сребдольської на хуторі Сорока.
Про своє перебування на Борзнянщині Шевченко ніколи не забував. Про Борзну він згадує і в поезії «Чернець» як про рідне місто полковника Семена Палія.
Під час перевезення останків Шевченка з Петербурга до Канева труна цілу ніч простояла тут в Рождественській церкві, а вранці жителі Борзни із сумом проводжали її в останню путь.
Качанівка
Про Качанівку, її мальовничу принадність Шевченко дізнався ще в Петербурзі з розповіді В. Штернберга, який у 1838 році повернувся з України і привіз багато малярських творів, зокрема видів Качанівки. Про враження від цих робіт розповідає в повісті «Художник».
У 1839 році Штернберг особисто познайомив Шевченка з власником Качанівського маєтку Г. С. Тарновським.
У Качанівку поет посилав у подарунок три примірники надрукованої поеми «Гайдамаки»: для господаря маєтку, історика Миколи Маркевича і поета Віктора Забіли.
Збереглося 2 листи Шевченка до Тарновського – один від 26 березня 1842 року, другий – від 25 січня 1843 року. У листі 1843 року Шевченко розповідає про культурне життя столиці, високо цінить оперу Глінки «Руслан і Людмила» та її виконавців, серед яких був талановитий артист – композитор С. Гулак-Артемовський.
У цьому ж листі Шевченко дає опис своєї картини «Катерина» і пропонує Тарновському придбати її для себе. На останній сторінці листа рукою автора зображено ескіз згаданої картини. Поміщик дав згоду і Шевченко в кінці квітня 1843 року привіз картину в Качанівку.
У цей же час Тарас Григорович побував у Власівці, Іржавці, Ічні. У Батурині малював руїни палацу Розумовського. Потім приїздив Шевченко в Качанівку ще двічі (у 1844 та 1859 роках).
У Качанівці Шевченко захоплювався чарівною природою. Особливо часто любив відпочивати біля величезного дуба, що пишно розрісся на зеленій галявині парку.
Шевченко жив у Тарновського, але симпатії до нього не виявляв. Він обурювався його жорстоким ставленням до талановитих кріпаків і це обурення пізніше висловив у повісті «Музикант», де в образі Тарновського частково відтворив риси поміщика Тарновського.
У цій повісті описано також краєвиди Качанівки і навколишніх сіл.
В останній приїзд у Качанівку, 21 серпня 1859 року, Шевченко посадив на пам'ять молодий дубок.
Село Густин
У с. Густині Шевченко побував улітку 1845 року. Тоді він мав спецзавдання від Київської археографічної комісії змалювати архітектурні пам'ятки старовини. На околиці цього села містився Густинський чоловічий монастир старогрецької архітектури. Навколо нього – старовинна кам'яна стіна з бійницями та глибоким ровом. Густиня походить від урочища, порослого густим лісом.
В альбомі Шевченка 1845 року є три акварельних малюнки із зображенням Густинського монастиря.
Про своє перебування в Густині Шевченко згадує на сторінках повісті «Музыкант»: «Я, изволите видеть, по поручению Киевской археогра-фической комиссии, посетил эти полуразвалины...».
Село Марківці
Сюди Шевченка запросили власники цього села Катериничі, щоб замовити йому портрети членів своєї родини.
У Марківцях Тарас Григорович прожив не менше 2-3 тижнів. Тут він намалював аквареллю 8 портретів членів сім'ї Катериничів.
В оригіналах до наших днів дійшло лише 4. Усі портрети в гарному стані і зберігаються в Київському державному музеї Т. Г. Шевченка.
П’ятий портрет – свахи Катериничів О. А. Афендик – відомий лише з репродукції. Усі ці твори довго зберігалися в родині Катериничів і передавалися з роду в рід. У 1911 році вони експонувалися на виставці художніх творів у Києві. Усі портрети підписані й датовані автором 1846 роком.
Місто Ніжин
Приїхавши в Ніжин у 1846 році, Шевченко відразу поспішив відвідати повітове училище, щоб зустрітися зі своїм незабутнім другом І. М. Сошенком, який на той час працював у цьому училищі викладачем малювання і письма.
Завітав він також у ліцей до князя Безбородька. У цьому ліцеї вчилися Гоголь, Гребінка та інші діячі української та російської культури. Т. Г. Шевченко зустрічався тут зі студентами, які радо вітали появу його в Ніжині.
Із цікавістю оглядав художник пам'ятки архітектури, побував у дворянському клубі.
Майже всі названі об'єкти існують і зараз.
Про Ніжин згадує в повісті «Музыкант» і в листі до Варфоломія Шевченка.
Місто Прилуки
Перший приїзд Шевченка в Прилуки датується 1845 роком, коли він, виконуючи завдання Археографічної комісії, подорожував пам'ятними історичними місцями України. З цією метою він відвідав Густинський чоловічий монастир, що був визначним пам'ятником старогрецької архітектури, і зробив кілька малюнків з нього.
Тут же він вклонився праху М. Г. Рєпніна – батька Варвари Рєпніної.
Удруге Шевченко приїздив до Прилук у 1846 році. Ще раз довелося побувати йому тут у 1859 році, коли за наказом жандармерії він повертався з України до Петербурга.
У повісті «Музыкант» Т. Шевченко згадує про своє перебування на Прилуччині.
Місто Чернігів
Будучи співробітником Археографічної комісії, Т. Шевченко в лютому 1846 року приїхав сюди, щоб змалювати найвизначніші місця й споруди. Разом зі своїм супутником О. Чужбинським він оселився в готелі «Царград».
Того ж дня вони відвідали дворянський клуб («Благородное собрание»), де були присутні на балу. Другого дня Чужбинський написав гумористичний вірш про це, а Т. Г. Шевченко зробив ілюстрацію, в якій, як згадує Чужбинський, «було багато комізму».
У Чернігові Шевченко оглядав найважливіші пам'ятки культури, перемальовував їх і збирав про них історичні довідки, записуючи на окремих аркушах паперу.
Збереглися його нотатки про Чернігівську цитадель, Чорну гору, архітектуру Спаського, Борисоглібського та Успенського соборів та інші. У нотатках зазначено, коли і ким збудована та чи інша споруда, чим вона характерна, які там зберігалися речі тощо. Поет оглянув цитадель, рештки рову й насипу, а також гармати, залишені з часів Петра І. «В цитадели древней крепости, – записав Т. Г. Шевченко, – без лафетов лежат три больших крепостных пушки довольно грубой работы, такие же пушки есть и в Городне».
Усі старовинні архітектурні будови, про які є записи в Шевченка, збереглися до наших днів, вони реставровані й охороняються державою.
Шевченківські малюнки, на яких він зображав архітектурні пам'ятки Чернігова, до нас не дійшли. Збереглися лише три замальовки олівцем чаш і хреста, які знаходилися тоді в ризниці Троїцького монастиря («Потір із церкви с. Мохнатин», «Троїцька чаша Густинського монастиря», «Енколпіон»).
Перебуваючи в Чернігові, Т. Г. Шевченко познайомився з багатими родинами і бував у них удома. Разом з тим до Шевченка в готель часто приходили шанувальники його музи.
У перших числах березня поет виїхав у Седнів до Лизогубів. Коли захворів Чужбинський, Шевченко знову повернувся до Чернігова й перебував тут, аж доки не одужав його товариш. Тоді ж Тарас Григорович олівцем намалював портрет Чужбинського і в його зошиті написав поезію «Не женися на багатій».
Утретє побував Шевченко в Чернігові десь у середині квітня, коли повертався із Седнева до Києва.
У Чернігові поет був ще в березні й квітні 1847 року під час поїздки до Седнева. Повертаючись до Києва, на Чернігівській пошті він одержав листа від М. Костомарова, який писав, що поета призначено викладачем малювання в Київському університеті.
І про Чернігів Шевченко згадує у своєму щоденнику й повісті «Капитанша». Після повернення із заслання поет підтримував листовний зв'язок із мешканцями Чернігова, зокрема зі своїм давнім знайомим, службовцем Романом Дмитровичем Тризною, який був одним із активних організаторів недільних шкіл на Чернігівщині. Через Тризну поет дізнавався, як іде робота в недільних школах, і надавав їм матеріальну допомогу. Поет надіслав на користь чернігівських недільних шкіл 1000 примірників свого «Кобзаря». Надіслану літературу Тризна розповсюджував серед населення.
Вчитель. Ось наша подорож швидко добігає до кінця.
Тепер ви знаєте, що Тарас Григорович добре знав і любив наш поліський край, мав тут багато друзів і знайомих, написав чимало творів і картин. І нехай "Заповіт" Великого Кобзаря буде завжди у вашому серці.
Немає коментарів:
Дописати коментар