Чернігівський національний педагогічний університет
імені Т. Г. Шевченка
Матеріал фольклорної практики
Зібрано в с.м.т.Замглай, Ріпкинського р-ну, Чернігівської обл.
Збирач: студентка 38 групи філологічного факультету,
Спеціальності: українська мова і література та художня культура
Божок Наталія Михайлівна
Дослідження усної народної творчості я вирішила провести саме в моєму рідному селі Замглай, Ріпкинського р-ну, Чернігівської області. Адже саме тут я народилася і зросла, саме це село є найближчим для мене своєю культурною спадщиною.
Замглай – невеличке село біля районного центру Ріпки. Засноване воно в 1957році. Площа – 2,47 км². Майже всі люди знають одне одного, тому мені було досить легко звернутися до них із проханням заспівати, наприклад, улюблену пісню чи розповісти легенду. Всі радо допомогли мені в цьому.
Жителі села Замглай рідко коли співають пісні просто в будні дні,адже кожен заклопотаний веденням господарства,іншою роботою. А от у свята чи навіть, на вихідних можна почути безліч переказів, жартів, пісень. Цим я й скористалась.
Досить поширеними є жартівливі пісні, їх радо виконують і дорослі, і діти, і молодь. Тут часто виконуються щедрівки та колядки, проте переважно дітьми молодшого шкільного віку.
Замовляння відомі не всім жителям,а лише деяким. До них відносяться досить неоднорідно,хоча велика частина використовується й досі. Це такі як: замовляння хвороби, замовляння врожаю.
Багато з пісень втратило своє значення. Наприклад, жнивні пісні, які нині співаються дітьми в іграх. Багато з них набуло інших варіантів.
Щодо прислів’їв, то вони, як і приказки, є однією із складових будь – якої розмови. Без них тут просто не можливо обійтися.
Загадки ж вживаються рідше. І в основному з ціллю підтримати розмову чи,скажімо, розважити сумного друга. Але їх часто можна зустріти на святах та інших компанійських зібраннях.
У селищі є середня школа, технічне училище, будинок-інтернат. У сфері культури працює будинок культури, бібліотека, молодіжна організація
«Темп».
Як з᾿явилося селище Замглай
Колись давно на цьому місці, де нині виросло селище був густий ліс. З болота випаровувалася вода, і над лісом часто-густо стояв туман, мгла, імла. Люди з навколишніх сіл заготовляли тут собі дрова для опалення будинків. Дрова заготовлялись і в інших лісах та урочищах, якими багата Ріпкинщина.Коли сусід питав у сусіда де він брав дрова, то той відповідав, що за мглою, тобто за болотом. З часом цей заболочений ліс стали називати Замглаєм.
У 1957 році болото осушили, побудували торфобрикетний завод. Поряд із заводом виросло селище. Його теж назвали Замглаєм
-----------------------------------------------------------
Колись давно на місці Замглайських боліт протікала велика і могутня судноплавна річка. На березі річки селилися люди. Бо місцевість багата: у лісі - гриби і дичина, у річці – риба.
Біля самої води у невеликій хижці жила собі вдова з красунею дочкою. Одного разу пішла дочка до річки купатись і не повернулась. Бідна мати днями і ночами сиділа над водою, просила річку повернути їй єдину дитину. Але тихі води мовчали. Тоді мати прокляла річку. Вона сказала: « Якщо ти забрала мою доньку, бодай ти стала такою, щоб не тільки кораблі по тобі не могли ходити, а навіть пташці ніде було води напитись».
Пройшов час і річка перетворилась на болото, яке пізніше стали називати Замглаєм через туман і мглу, що постійно висіла над ним.
Як мертва мати до дітей приходила
Жила собі мати і три дочки. Найстаршій було 13 років. От мати захворіла та й померла, а їх оставила самих. Діти нікуди не хотіли з дому йти та так і жили. А мати, як померла, так кожну ніч приходила. Розчісує їх та все голубить. Тільки як півень заспіває, вона назад повертає. А як ішла, то казала: - Ви не озирайтеся, як я іду. Якщо оглянетесь або комусь розкажете, я більше не прийду.
А сама вилітала в трубу у припічку. Якось старшенька ішла по воду, а сусідка питає:
- А що, до вас мати приходить?
- А звідки ви знаєте?
- А я бачу. То не мама приходить, а нечиста сила. Ось ви озирніться та й побачите, що вона з хвостом.
Прийшла мама, розчесала, приголубила, а як одходила, діти оглянулися. Побачили, що в неї ззаду хвіст, а спини нема. Відтоді вона до них не приходила.
________________________________________-
Жила у нас давно одна жінка. Всі люди називали її відьмою. То вночі пересипає сіллю перехрестя, то щось виливає на дорогу. Всі її дуже боялися. А коли вона дуже захворіла і була вже при смерті, то її душа ніяк не могла залишити тіло. Вона виробляла на смертному одрі страшні речі, поки люди не розібрали дах. Тоді її душа нарешті покинула тіло.
Веснянки
Ой рано-рано сонечко сяє
Ой там хлопчина коня сідлає,
Ой сідлай, сідлай – пускай на росу
Я ще кісоньки не розчесала,
А вже хлопчині руку подала
Ой на, хлопчино, цю білу ручку
Та й води мене як паняночку.
***
Ой я вийду в синє море, на чисте поле
Та й стану-гляну на синє море,
На синім морі, на тім камені
Ой чи не вийде милий до мене.
Милий виходить, стиха говорить
Ой, Боже, Боже, дай нам зазнаться
Дай нам зазнаться, та й повінчаться
На рушник стати і любоньку взяти.
***
Ой лісом-лісом ще й дубиною
Ой хто то іде березиною
Ой їде-їде хлопчина п᾿яний
Одчини, дівчино, я твій коханий.
Не відчинюся – батька боюся
Перед тобою листом стелюся.
***
А в ковалихи собаки лихі
Нікому вийти оборонити
Вийшла дівчина та й нацькувала
Вийшла другая та й одігнала,
В біле личко поцілувала.
Ідіть собаки в солому спати
А ти, хлопчино, ходи до хати.
Батько у місті, мати у місті
Ходи до хати – дам тобі їсти.
Батько на ринку, мати на ринку
Ходи, хлопчино, вип᾿єш горілку.
***
Колядки
Підем наш, брате, від хати до хати
З щирим серцем
добрим людям заколядувати.
Чи здоровий, як ся маєш? –
Кожного спитаєш
в житті побажаєш
Народився нам Господь-Бог
Ісус Спаситель
Од Пречистой Діви Марії
Світу Просвітитель
Народився не в багатстві
І не між царями
А в бідненькім стані
В полі поміж пастухами.
Була тоді темна нічка
Та і ясна стала
Як у яслах вічним світом
Людям розсіяла.
Стало ясніть по всім небі
Янголи спустили
І пастири при худібці
Од сну пробудились.
***
Обжинки
Ой зажинки, хазяїну, зажинки
Постарайся на вечерю горілки
Як не буде горілочки, ще й меду з вином
Перевернем хату й сіни догори дном.
Ой до межі, женчики до межі
Ой Господи-Боже вам поможи
Ой до кінця, женчики, до кінця
Та й поїдем додомоньку до сонця.
Ой до краю, женчики, до краю
На вечерю горілочки наставлю.
***
Ой котився віночок по полю
Та й просився хазяїн додому
Візьміть мене женчики з собою
Бо вже мені наскучило самому,
Бо вже в полі набувся
Буйненького відеречку начувся
Я буйного вітроньку начувся,
Я дрібного дощику напився.
***
А наша хазяєчка молоденька
Та й зарізала на вечерю горобейка
Треба буде хазяїна поспитати
Кому цього горо бейка зготувати.
Не питай, хазяєчко, не питай
Зготувала для женчиків, то й віддай.
А наша хазяєчка пишная
Наварила вареничків з вишнями,
Не з вишнями, з ягідками
Щоб хвалили хазяєчку між хазяєчками.
Не з вишнями, не з вишнями – із сиром,
Щоб хвалили хазяєчку між миром.
***
Ой спи, ой спи хазяїну доволі,
А вже твоє житечко в стодолі
Ой спи, ой спи хазяїну скільки хочеш,
А вже твого житечка не мочить дощ.
***
Купальні
Стоїть сосонка у барвіночку,
А на дівчині білий вінець
Набігло хлопців повний дворець.
А її мати лиха була
Нагнала хлопців колом з двора
Ідіть, ідіть, парубочки
Немає для вас у мене дочки.
Ой є у мене дочка одна
Та для хлопчини-парубочка.
***
Будуй, будуй, хлопчисько комору
Та й прорізуй віконечко знадвору,
Щоб до мене соловейки залітали,
Та щоб мене ранесенько пробуджали.
Нащо тобі, дівчинонько соловейки,
А в тебе ж та й батько рідненький,
А він буде по світлиці ходити
Буде тебе та й раненько будити.
Ой не збудить, батенько, не збудить
Тільки піде до сусіди та й обсудить
Чужі дочки до корів,
А моя ледащиця спить.
Чужі дочки-невісточки з гладилками,
А моя ледащиця з подушками.
***
Ой зелена зелениця
Ой ти молода молодиця
Ой вийди до нас на вулицю
Вбери дівонькам купайлицю.
Рада б я дівки до вас вийти,
Та в мене дитина маленькая,
В мене свекруха лихенькая,
Що поколихне – в спину бухне,
Ой, мамо, люлі дитя спати
Пішла мати в сад гуляти
Дівкам купайлу вбирати.
***
Поросла лобода вище города
Тепер вам дівчиноньки в матері вигода,
В матері вигода, в свекрухи горе
Горе вам, дівки, в чужої матінки.
Чужая матінка заставить робити,
Заставить робити, в неділю золити,
В неділю золити, а на ставку прати
На тин вивішати,
Я ж не жирівка в неділю золити,
Я вам не ластівка йти на ставок прати,
Я вам не зозуля на клен вивішати.
***
Наша дівчина невеличка
Та й полюбила полковничка
Як полковничка не любити
Як із полковником добре жити,
Не йти ні жати, ні в᾿язати,
Тільки в садочку походжати,
Тільки в садочку походжати
Мед-горілочку попивати.
***
Стала жабка понад просом
Біжить хлопчина із довгим носом
Підожди, жабко, осідлаю
Сяду поїду до Дунаю.
Сяду поїду до Дунаю
Свою дівчину провідаю.
***
А у нашому сельці усі хлопці стрельці
Застрелили жабку у вишневому садку
Одному стегенце, другому реберце
Миколі шкура – для дівчини шуба.
Ой у городі крокіс, крокіс
Чом ти, хлопчино, більший не ріс?
Хватить із мене отакенького
Любить дівчина маленького!
***
Весілля
( Коли молодий збирається до молодої сидять за столом свахи, світилки, світилки співають і пришивають квітку молодому )
Розвий, вербо, сто квіток
Рано-рано та ранесенько 2 рази
Василеві квітки не стало
Нащо мені з верби квітка
Є у мене Галина-квітка
Вона ж мені квітку зв᾿яже
Вона ж мені правду скаже
( Знов світилки і свахи )
Прилетіла синиченька та й чече
Прилетіла до віконця щебече
А де мені сісти? На печі!
А що мені їсти? Калачі!
А що мені пити?Горілку!
Час-пора, Грицьку, по дівку
Коли маєш кониченька-бігуна,
Коли маєш товариша-говоруна,
Коли маєш сваху-співаху,
Коли маєш світилку чорнобриву
Час-пора, Грицьку, по дівку!
-----------------------------------------
Ой батеньку наш не гай же час, бо вже світ,
Ми поїдемо в Ріпкинщину на обід
В Ріпкинщині мед-горілочку, вино п᾿ють
Там досі мене молоденького давно ждуть.
------------------------------------------
А у місяця два рожки,
А в Грицька два братки,
Ой один браток коня сідлає,
А другий браток випроводжає,
Сестриця научає:
Не бери, братку в золоті,
А бери, братку, в розумі
Срібла-золота прикупиш-
Розуму не научиш.
Ой світить місяць до зірки
Іде Грицько до дівки
Та й питається своєї матінки
Що говорить у дівки.
Не кажи, синку, нічого
Є старостоньки для того
То будуть пити ще й говорити
За тебе молодого.
То будуть жити ще й підпивати
Дівчину підмовляти.
---------------------------------------------
Ой іде Грицько в дорогу
Просить місяця ще й зорю
Ой світи, світи місяць із зорею
Бо я їду в дорогу
Тоді я тобі світила
Як тебе мати родила,
А теперечка молюся Богу
Та й з Богом в дорогу.
( Виходять, сідлають коня, батьки три рази обходять навколо підводи, батько несе хлібину, а мати обсипає зерном)
Ой з дороги, вороги, з дороги
Не переходьте дороги
Нехай перейде родина,
Щоб була доріженька щаслива,
Нехай перейде рідна мати,
То й буде сина кого жалкувати.
( Їдуть, співають)
Ой у полі листочок золотенький
Десь поїхав наш Грицько молоденький
Як ламав три різки з берізки
Та ударив кониченька під ніжки
Біжи, біжи, кониченьку, на загір᾿є
До моєї тещеньки на подвір᾿є,
А в моєї тещеньки мед-вино п᾿ють
Досі мене молодого давно ждуть.
---------------------------------------------
Ой попід лугом битая доріженька
Посеред лугу рублена криниченька
Тудою їхав хлопчина з боярами
Йому калина дорогу заступила,
Його червона до Галини не пустила.
Вийняв шабельку, став калину рубати
Стала калина до нього промовляти
Не рубай мене – не для того саджена
Єсть у тебе дівчина наряджена.
( Під᾿їжджаючи до села)
Ой що це за село,
Ой ми до свата не потрапимо
Всі бояри коні напувають,
А Грицько не напуває,
А я свого напою
Медом, вином ще й горілкою
( Бояри з хлібом ідуть у хату, а світилки і свахи ждуть. Молодий чекає доки його запросять. На вулиці він співає зі свахами. )
1) Вийди, свахо, повітаймося ( але виходить молода, з усіма цілується, йде до хати, але їх не кличе)
2) Пусти сваху в хату
Нас тут небагато
Сорок бояр з кіньми,
Тридцять братів рідних,
Сваха і світилка
Вся наша родина.
3) А коли сват злякався
В комору сховався
Крізь щілину виглядає
Чи велику підводу має
Чи велику, чи маленьку
Чи далеку, чи близеньку.
4) А в нашого свата
Солом᾿яна хата,
А сіни з ялини,
Бояри п᾿янії
Боїться впустити,
Щоб не розвалити.
5) Ой на дворі дощик лужить,
А в сінечки вода біжить,
А в світлиці сухо
Ти, Галинко, щебетухо
Годі, годі щебетати
Запроси нас до хати
Та стань на помості
Запроси свої гості.
( Знімають вінок, розплітають косу, бояри її викупляють)
- Благослови, Боже!
( Родичі молодої в цей час співають)
- Ой на дворі терем тешуть,
А в сінечки тріски скачуть,
А Ганнусі косу чешуть
А сестриці плачуть.
- А брат сестрицю розплітав
А де ж тії оплітки подівав
Чи в піч, чи в вогонь повкидав,
Чи найменшій сестриці на знак дав
Ой на тобі, сестрице, оцей знак
Щоб ти діждала за рік так,
Ой через стілець упав гребінець
Ой, Грицьку, подай гребінець!
- Я ж вам не вдовець, щоб подавав гребінець!
( До вінчання їдучи співають різних пісень)
Вийшовши з церкви співають:
Подякуймо попонькові
Як рідному батенькові,
Що він наших діток увінчав
Та й недорого взяв
Півтора золотого із князя молодого
Ой казали говорили люди
Що Ганнуся невінчана буде
Як її увінчали – говорити перестали.
-----------------------------------------------------
Ой не вій, вітре, у розі
Та повій по дорозі
Та розвій русу косу
По червонім поясу
Нехай кіска має
Як мак процвітає
Ой з дороги вороги.
--------------------------------------------------
Чом ви нас не вітаєте
Чом ви нас не питаєте,
Ми були у церковці
Ми бачили диво
Два вінці на стільці
Третього на голівці.
( Молода заводить за собою дружок, а молодий – друзів )
Дружки співають:
Ой говорила пава з павою
Сидячи над водою
Чи добре тобі, моя павонько
Сидіти над вербою
Ой доти добре, ой доти добре
Поки дощу немає,
А як дощ піде – береги займе,
Попливе з водою.
Ой говорила сестра з сестрою
Сидячі на посаді
Ой доти добре, ой доти добре,
Поки бояр немає
Бояри прийдуть – мед-вино поп᾿ють
Мене з собою візьмуть.
-----------------------------------------------
Чим я тобі, моя мати не вгодила,
Що ти мене віддаєш у жнива
Чи я тобі коли жита не пожала
Снопа тісно не зв᾿язала
Ой нажала копу жита,
А пшениці дві
Віддай мене, моя мати восени.
Ой нажала копу жита,
А пшениці п᾿ять
Віддай мене, моя мати куди лиш хотять.
Входить молодий з боярами:
Добрий вечір, дому, старому й малому
Дружки:
Щось на нас наступає,
Щось на нас наступає
Чи село Буянки чи місто Ріпки
- Наступають шати хтять дівчину взяти.
Будеш бити, воювати
І дівчину не давати?
(Дружки одступаються, а свахи і світилки щедро правлять гроші )
Щедрику не лякайся –
Сестрою вихваляйся,
Бо сестрина родина
За столом як калина
Братику-навісничку
Сядь собі на кріслечку
Не продавай сестри
За грош, за чотири
Бо сестрина родина за столом, як калина.
Ой, татарин, братічок, татарин
Продав сестрицю даром,
А русую кісоньку да ж і так
А білеє личенько пішло так.
( Свахи сіли)
Боярину-паниченьку,
Як я тебе хорошенько кличу
Личко моє рум᾿яне, серце моє кохане
Ми не знаєм як тебе звати
Просимо вечеряти.
А наш півень рябокрилий
Грицько-боярин чорнобривий
Ми не знаєм як тебе звати
Просимо вечеряти!
Ріжте, музики, ріжте,
А ви, бояре, їжте
Ви на нас не дивіться
Просимо поживіться.
Їли боярини, їли
Чорного вола з᾿їли
На столі ні крихточки
Під столом ні кісточки
Не треба метілочки
Замітати кісточки
Коли пришивають молодому квітку до шапки:
Ой до тину, бояри, до тину
Їдьте по червону калину
По хрещений барвіночок
Своєму молодому по вінок.
Я в неділю рано шила
Гріха заробила
Треба мені заплатити
Щоб було що пити!
Підмітай, дружко поли.
А світилка при стіні,
А на їй сорочка не її
Завдавайте, бояре, сорома.
Стиха бояри світилку ведіть
Та на їй сорочку не порвіть
Бо вона дочка попова,
А на їй сорочка шовкова!
Брешеш, дружко,
Є в мене сорочка бодня,
А хусточок скриня
Буде з мене господиня,
А горішки качаються –
Товаришки прощаються
А в городі будяк - полюбив мене дяк
Купив мені черевики – закаблуки риплять
Закаблуки риплять – передочки гнуться.
А за мною молодою усі хлопці б᾿ються
Ой хоч бийтеся, хоч не бийтеся,
А на мене молодую не надійтеся.
-------------------------------------------------------
А в городі буряки – треба городити
Казав мені один дурень, щоб його любити,
А я в тії буряки товар позагоню
Люби, дурню, кого хоч,
То я не бороню.
-------------------------------------------------------
Що гуляла, то гуляла
Вже гуляти годі
Проводила кавалера
Через три городи
На четвертім городі
Став мені казати
Прошу тебе, моя мила
До осені ждати
Не кінче - й до тебе
Як приїдуть кращі хлопці
Не піду за тебе!
-----------------------------------------------------
( Дружки вийшли, зайшли завивальниці )
Я ж тебе, сестрице, завиваю
Щастям, здоров᾿ям наділяю
Щоб ти була здоровая, як вода,
Щоб ти була багатая, як земля,
Щоб тебе в хатині любили.
Щоб тебе сусіди хвалили,
Щоб тебе любив увесь рід.
А молодий Грицько наперід.
-------------------------------------------------------
Попід луг стежка
Попід луг битая
Калино-малино
Ягодко червоно
Там дівчина ходила
Калину ломила
Калино-малино
Ягідко червоно
Калину ламала
В пучечки складала
В пучечки складала –
До личка рівняла
В матінки питая
Чи буду такая, як калина цяя
Будеш, доню, будеш
Поки в мене будеш
Як підеш від мене
Спаде краса з тебе
Як липка зів᾿янеш
Як берізка станеш.
-------------------------------------------------------
Завивали, потомилися
І оченьки притупилися,
І рученьки притомилися
Не будете пекти давати,
То будемо розвивати!
( Збирається молода, бере образи, подушки, скриню, два рушники, два настільники)
Свахи співають:
Ти дівчино-пані
Чи поїдеш з нами
У нас річки медовії
Береги восковії
У нас верби, грушки родять
У нас жінки в золоті ходять
Не слухай дівчино
Свашеньки – баламути
Хтять тебе підманути
Верби, груші не родять,
Жінки в золоті не ходять!
Давай мати дочку
Та давай постелечку
І скриню повну, і корову рябую,
І вола рогатого, бо ми роду багатого!
Загортай мати жар-жар
Буде тобі жаль-жаль
Вигрібай мати тріски
Дожидайся невістки
Ой сідай, сідай, коли маєш сидіти
Вже наскучило нашим коням стояти,
Бо вже на возах солома згоріла,
А вже матінка очі вигляділа
Виглядаючи свого сина з дороги
Дожидаючи невістки молодої.
Ой ти, Ганнусю, не гайся –
Бери шубу вдягайся
Бо стоять вози все по дорозі
Коники запрягані.
----------------------------------------------------------------------------------------------------
Немає коментарів:
Дописати коментар